Звільни свій розум від чужих повчань, В тугий пучок людських відносин Зумій вплести і ти, історію свого кохання. Душевний біль одних – для інших втіха, Їх жалюгідного, рутинного життя. Тож почуття на людях – наче зрада, А щирість – лиш злостиву заздрість виклика. Збережи любов і дай прощення – в серці, помислах, ділах. З гордістю неси потік тепла, чистої енергії буття, Що являється дарунком Бога, спільного для нас життя.
© Copyright: Марина Сидоренко, 2009 Свидетельство о публикации №1907230888
|