В долонях мокрих від сльози, Тримаю я печаль і смуток. І в кожній крапельці моїй, Гуляє вихор пустоти, Здіймає в верх все і жбурляє.
Жила по принципу щоки. Як ліву ляпнуть, Праву мовчки підставляю. А тяжким мулом на душі, Вляглося горе і дрімає. Якби ж то так то й хай дрімає, А то ж той вихор пустоти, Пройдеться знову буревієм. Збентеже душу сколихне, Навіє спогади сумні. Зачепить струни на очах, І я, в ..., тихесенько страждаю.
© Copyright: Марина Сидоренко, 2009 Свидетельство о публикации №1907040824
|