Ледь ногами трав торкалась молода дівчина, І на те у неї є своя причина. З вранішньої прохолоди сили набратись, А зібрані роси в тугі, русі коси за вітром вплітати.
Десь у піднебессі, вище хмар літая, Жайворонки сонце зустрічають. Чистим дзвінким співом Невзгоди на день розганяють.
А у лузі широкому трави повносилі Заколишуть юну душу з вітром у змові, Тихо зашепочуть, напустять оману, Огорнувши стан дівочий холодним туманом.
© Copyright: Марина Сидоренко, 2008 Свидетельство о публикации №1809250446
|