Ледь ногами трав торкалась молода дівчина,
І на те у неї є своя причина.
З вранішньої прохолоди сили набратись,
А зібрані роси в тугі, русі коси за вітром вплітати.

Десь у піднебессі, вище хмар літая,
Жайворонки сонце зустрічають.
Чистим дзвінким співом
Невзгоди на день розганяють.

А у лузі широкому трави повносилі
Заколишуть юну душу з вітром у змові,
Тихо зашепочуть, напустять оману,
Огорнувши стан дівочий холодним туманом.

© Copyright: Марина Сидоренко, 2008
Свидетельство о публикации №1809250446