Поэзия‎ > ‎Вірші‎ > ‎

Бермут-кут

Загадкове тріо: мати, батько, брат, правдами й не правдами маня,
Закликають в дивовижний і сімейний Бермут-кут.

Тріо в змові, кожен дума лиш про себе:
Мати –  жалем, наче кодом зазиває.
А брат –  з п’яну, диво снами на тебе впливає.
Батько має свою нішу, не спиняє і не тішить,
Лише губи роздуває, міцно спить, нічого не знає.
І ніхто збагнуть не в змозі, чому з відти пішла.
А до болю відповідь проста,
На кохання перед всіма дозвіл не взяла.
Треба ж було вклонитися,
Вибачитись і гарно проситися не вже ж ти дурна.

То ж на раді, на сімейній питання просте,
Як вернути і сховати її в Бермут-кут.
Щоб замовкла, і затихла, а ні пари з уст.


© Copyright: Марина Сидоренко, 2009
Свидетельство о публикации №1908010698

Comments